Олія чайного дерева 250 мл

Блідо-жовта або блідо-зелена (блискно-оливкова) легка текча рідина із сильним характерним пряним, терпко-гіркуватим, камфарним запахом із відтінками запаху мускатного креха, кардамону й евкаліпта. Основні компоненти оливи: α-туєн, α- і β-пінен, сабінен, світцен, α-фелландрен, α-іваний-терпинен, цимен, лимонен, 1,8-цинеол, сабіненгідрат, терпінолен, теринен-4-ол, α-терпінеол, піперітол, α-копавен, α- та гуртен, карієну, карорелален, аден, гулену, гулену, гулен-елюлену ÷-кадинен, кадина — 1,4-дієн, глобулол, вірідіофлорол, глайол, 94-евдесмол, епі-євдесмол, 1-епі-кубенол. Кількість сесквітерпенових з'єднань становить приблизно 4%. У хімічному складі олії міститься 4 компоненти, які навряд чи трапляються ще де-небудь у природі: віридифлорен (до 1%), В-терпінеол (0,24%), L-терпінеол (стеди) й алігексаноат (сліди). Усього в складі олії виявлено понад 480 органічних компонентів. На думку австралійських фахівців, основним бактерицидним компонентом є терпинен-4-ол. Тому австралійський стандарт на олію чайного дерева (AS 2782-1985) встановив, що продажна олія не має містити менше 30% терпінен-4-олу. Виявляючи думку, що 1,8-цинеол у разі підвищених концентрацій здатний викликати подразнення шкіри чутливих людей. Тому за австралійськими стандартами в олії вміст 1,8-цинеолу не має перевищувати 15%. Внаслідок селекційної роботи в Австралії створюються плантації чайного дерева з низьким вмістом 1,8-цинеолу. Це думка, правда, не підтверджується результатами медико-біологічних випробувань самого 1,8-цинеолу, виготовленими RIFM у 1975 р. Ці результати показали, що навіть 16%-й розчин 1,8-цинеолу в петролютумі не викликає за 48 годин ні подразнення шкіри людини, ні реакції, сенсибілізації. Можливо, що в разі олії чайного дереваробо не тільки в кількості 1,8-цинеолу. Дія: антисептична, бактерицидна, противірусна, протигрибкова, протизапальна, імуномодулювальна, загальностимулювальна, зв'язувальна, відхаркувальна, потогінна, антитоксична, протисвербіжна, протиусна, бальзамувальна, інсектицидна, ранозагоювальний. Чайне дерево відоме у всьому світі як найсильніший антисептик і ефективний загоювальний засіб. Назва «чайне дерево» з'явилася в перших колоністів Австралії, які, використовуючи досвід Лавандів, заварювали листя Melaleuca alternifolia замість чаю. Корінні мешканці Австралії вживали листя чайного дерева для лікування ран. Пізніше було встановлено, що сама рослина, відвари її листя й ефірна олія мають сильні антисептичні властивості та можуть з успіхом застосовуватися для лікування низки тропічних хвороб. У двадцяті роки нашого століття почалося ретельне дослідження властивостей олії чайного дерева. 1930 року в журналі австралійського товариства лікарів з'явилася цікава серія Моріса Хемфрі (E. Morris Humphery), який встановив, що полоскання горла розчином 2 крапель олії чайного дерева на склянку води радикальним способом виліковує воду, що розчиняється ангину. Автор також встановив, що ця есенція приносить полегшення під час запалення порожнини рота та ковтки. На тодішніх медиків повідомлення про багатопланові можливості застосування листя австралійського чайного дерева справило велике враження. Цікавість до лікувальної дії заново відкритого лікарського засобу проявили й в інших країнах, наприклад, в Англії та Америці. Після цього олію чайного дерева почали використовувати у всіх випадках, коли інші ліки не давали результату, а саме у разі діабетичної гангрені, шкірного лишу, стоматології, гінекології та під час лікування грибкових захворювань шкіри.